ПИСЬМЕННИК В СТИЛІ "JAZZ"

                           

Фото

     Народився 8 січня 1949 в Кіото, але дитинство провів у портовому місті Кобе. Змалку читав твори англійських письменників, спілкувався з іноземцями і ще в молодості зрозумів, що японська література потребує серйозної модернізації.

   Дід — буддійський священик, утримував невеликий храм. Батько викладав у школі японську мову й літературу, а у вільний час також займався буддійським просвітництвом. Муракамі навчався за фахом «класична драма» на відділенні театральних мистецтв університету Васеда. У 1950 сім'я письменника переїхала до м. Асія — передмістя порту Кобе (префектура Хьоґо). У 1974 році він відкрив свій джаз-бар «Пітер Кет». Одружений, дітей не має, захоплюється марафонським бігом.

    На початку 1990-х ввів ток-шоу для опівнічників на одному з комерційних каналів в Токіо, де розмовляв про західну музику й субкультуру. Випустив кілька фотоальбомів і путівників по західній музиці, коктейлях і кулінарії. Відомий своєю колекцією з 40 тисяч джазових платівок.

   У 1980 році Муракамі продав бар, а на життя почав заробляти своїми творами. І не прогадав. У 1981 він завершив «Полювання на овець», отримавши нагороду. З цього роману почався його шлях до мільйонних тиражів і всесвітньої популярності. Про цю книгу автор говорить: «... від оповідання я отримував небувале почуття задоволення. Коли ви читаєте цікаву історію, ви просто продовжуєте читати".

               «Коли я пишу цікаву історію, я просто продовжую писати».

    «Вівці», опубліковані через 7 років в Штатах, відкрили північноамериканцям абсолютно новий тип письменника. Це був прорив Муракамі на Захід, захоплені оглядачі з New York Times Book Review назвали його «міфмейкером тисячоліття».

   У 1982 році за роман «Погоня за вівцею» Муракамі був визнаний гідним литературної премії Номі для письменників-початківців. Його наступний роман «Країна Чудес без гальм і кінець світу» одержав у 1985 році престижну премію Танідзакі. У 1996 році за книгу «Хроніки механічного птаха» письменник був нагороджений літературною премією Йоміурі.

1987 Харукі Муракамі був запрошений Принстонським університетом (Нью-Джерсі) в якості викладача. Із цього року він переїхав жити до Сполучених Штатів Америки. В 1992 році Принстон він змінив на університет ім. Вільяма Горварда Тафтса (Каліфорнія).

    Газова атака в Токійському метро і землетрус 1995 року в Кобе сильно потрясли письменника і стали причиною повернення на батьківщину. Терактів, скоєних сектантами в Токіо, присвячена остання його робота «Underground», ще не перекладена на російську і представляє собою збірник інтерв'ю з жертвами і свідками трагедії.

    Твори Харукі Муракамі перекладено на 16 мов світу. Сам виступає в якості перекладача: завдяки йому японською доступні Скотт Фіцжеральд, Раймонд Карвер, Джон Ірвінг і ін.

     Ім'я Муракамі відоме тисячам інтелектуалів по всьому світу. Його книги стають бестселерами, вони не залежуються на книжкових полицях, їх купують, дарують, ними обмінюються. У середовищі інтелектуальної молоді є майже необхідністю прочитати бодай пару романів цього загадкового автора. Проте навіть найзавзятіші шанувальники зазвичай не можуть чітко відповісти, чим саме приваблює їх творчість Муракамі. Його магія – це щось абстрактне, щось таке, що не піддається конкретному визначенню. Його прозу порівнюють то з музикою ( найбільше із джазом та роком ), то з фотоколажем. 

   Замість пливких японських мелодій – ритми року. Бо це є життя… Читайте, відкриваючи для себе загадкові світи Харукі Муракамі…