СТЕПАН БАНДЕРА - ЖИТТЯ ПРИСВЯЧЕНЕ СВОБОДІ
1 січня 2019 року минає 110 років від дня народження незламного
борця за Самостійну Україну Степана Бандери.
В бібліотеці - філіалі № 4 представлено книжкову виставку:
 |
| Фото |
Перегорнемо ще раз сторінки життєпису лицаря української ідеї Степана
Бандери
Народився Степан Бандера 1 січня 1909 р. у с.
Старому Угринові на Івано-Франківщині в сім’ї священика. Дитячі роки пройшли
під впливом національно-визвольних змагань 1917 - 1920 рр.
У 1919 -1927 рр. С. Бандера навчався в
Стрийській гімназії. Брав активну участь у молодіжних національно-патріотичних
організаціях: «Пласт», «Сокіл», «Основа», «Луг», Український студентський
спортовий клуб та ін.
У 1928 -1933 рр. навчався у Львівській політехніці. У 1928 р.
С. Бандеру прийняли до лав Української військової організації (УВО), з якою
співпрацював і раніше. У 1929 р. молодий Степан влився в ряди новоствореної
Організації українських націоналістів (ОУН) і зразу залучився до активної
роботи. Виконував організаційні завдання в Калуcькому повіті та одночасно
працював у відділі пропаганди.
У 1930 р. очолював відділ розповсюдження підпільних видань на
західноукраїнських землях (ЗУЗ) і технічно-видавничий відділ.
У 1931 р. С. Бандері доручили керівництво референтурою пропаганди в
Крайовій екзекутиві (КЕ) ОУН. У липні 1932 р. Степан Бандера з іншими
делегатами від КЕ ОУН на ЗУЗ брав участь у Віденській конференції ОУН, яку для
конспірації провели в Празі. У 1933 р. відбулися конференції Проводу ОУН у
Берліні та Гданську, на яких С. Бандеру обрано Провідником ОУН та Крайовим комендантом УВО. Він увійшов
до складу головного Проводу Українських націоналістів.
14 червня 1934 р. в Академічному домі у Львові
поліція заарештувала С. Бандеру та його товаришів. У ході Варшавського процесу
(18. 11. 1935 р. -13. 01. 1936 р.) судили дванадцятьох членів ОУН, зокрема С.
Бандеру, якого засудили до страти. Вирок замінили на довічне ув’язнення.
Логічним продовженням Варшавського став Львівський процес (25. 05. - 26. 06. 1936
р.), на якому С. Бандері знову винесли вирок — довічне ув’язнення. Після того
він сидів у в’язницях «Святий хрест» біля Кельців, у Вронках і в Бересті над
Бугом. 13 вересня 1939 р., коли положення польських військ стало критичним,
в’язнична адміністрація й сторожа поспішно евакуювалися й в’язні вийшли на
волю. У лютому 1940 р. у Кракові С. Бандера зібрав своїх прихильників, вони
проголосили створення Революційного Проводу ОУН. У квітні 1941 р. на ІІ
Великому зборі ОУН С. Бандеру обрано головою Проводу ОУН. 30 червня 1941 р. у
Львові проголошено відновлення Української держави та сформовано уряд на чолі з
Ярославом Стецьком.
Однак гітлерівська Німеччина поставилась вороже до
незалежної України. За наказом Гітлера 5 липня 1941 р. у Кракові було заарештовано
С. Бандеру. Розпочались криваві репресії проти членів ОУН. Іх відправляли в концтабір, де
більшість із них загинула.
Степан Бандера в жахливих умовах фашистського ув’язнення перебував до
грудня 1944 р. У жовтні 1942 р., у відповідь на репресії та задля захисту
мирного населення, ОУН створила багатотисячну Українську повстанську армію
(УПА), яка, маючи загальнонародну підтримку, вела організовану боротьбу проти
фашистських та більшовицьких окупантів до 1955 р. У лютому 1945 р. на нараді
Проводу ОУН на УЗ, що була трактована як частина Великого збору ОУН, обрано
нове бюро Проводу в такому складі: С. Бандера, Р. Шухевич, Я. Стецько. Цей вибір підтвердила конференція Закордонних Частин
(ЗЧ) ОУН у 1947 р. І тоді Степан Бандера знову став головою Проводу всієї ОУН.
На Четвертій конференції ЗЧ ОУН у травні 1953 р. та на П’ятій конференції ЗЧ
ОУН у 1955 р. підтверджено його повноваження як голови Проводу всієї ОУН. На
цій посаді Бандера залишався до дня своєї трагічної загибелі.
15 жовтня 1959 р. Степан Андрійович Бандера був убитий працівником
КДБ Богданом Сташинським.
Коментарі
Дописати коментар