МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ТОЛЕРАНТНОСТІ
Квітка толерантності |
Фото |
Декларація принципів терпимості звертається до держав, які мають гарантувати створення справедливого законодавства, дотримання правопорядку, судово-процесуальних та адміністративних норм. У статті 2 Декларації говориться, що для того, щоб зробити суспільство більш терпимим, держави мають ратифікувати існуючі міжнародні конвенції з прав людини, і, якщо це необхідно, розробити нове законодавство з метою забезпечення в суспільстві принципу рівних прав та можливостей для всіх груп та окремих людей.
До цього положення варто додати, що ратифікація документів та створення законодавства це лише так назвемо «матеріальна» умова для формування реальної толерантності в суспільстві. За прикладами далеко не потрібно ходити. І сьогодні, ратифікувавши основні міжнародні документи із захисту прав людини, наша держава та суспільство ще далекі до того, щоб стверджувати, що толерантність – це ознака нашого життя.
Навчання починається з дітей, яких варто вчити не просто бути «такими як всі», а, поважаючи інших, висловлювати свою точку зору та відстоювати власну позицію. Тож ЮНЕСКО пропонує відзначати День толерантності у школах і вищих навчальних закладах усіх країн-членів Організації Об’єднаних Націй.
В загальноосвітній школі № 33 м. Житомира бібліотекар юнацької кафедри бібліотеки - філіалу № 4 комунального закладу "Централізованої бібліотечної системи" Богдан Оксана Миколаївна з учнями 11 - А класу провела бесіду «Толерантність- шлях до згоди».
Метою бесіди було: ознайомити учнів із поняттям "толерантність"; формувати вміння спілкуватися з іншими людьми, взаємодіяти з ними на основі співчуття, співрозуміння, доброзичливості.
Учні жваво почали включатися в бесіду, розкривали значення таких понять, як терпимість, розуміння, любові до ближнього, до Батьківщини, до матінки - планети Земля, і, навіть, до самих себе. Вони наводили приклади синонімів до слова "толерантність".
Під час бесіди читався вірш "Доброта", молодь уважно слухала "Притчу про слово".
Під час бесіди учасники узагальнили все сказане, зробили висновок що толерантність - не пасивне, неприродне підкорення думці, поглядам і діям інших , не покірне терпіння, а активна моральна позиція і психологічна готовність до терпимості в ім'я позитивної взаємодії між етносами,соціальними групами, в ім'я позитивної взаємодії з людьми іншої культурної, національної, релігійної або соціальної групи,середовища.
В кінці бесіди учням було запропоновано намалювати дерево по листочку і напишіть на них, що, на їхню думку, треба зробити, щоб школа стала простором толерантності, тобто, щоб відносини в ній стали якомога більш толерантними. (Учні на листочках паперу у формі листочка якогось дерева писали, що треба зробити, щоб школа стала "Простором толерантності", потім ці листочки наклеювалися на символічний малюнок дерева без листя, який вивішувався у класі.)
Наприкінці ми побажали, щоб клас був маленько родиною, а всім хотілося, щоб в цій родині завжди панували доброта, повага, взаєморозуміння, не було б ні лайки, ні сварок.
Коментарі
Дописати коментар