АВІАКОНСТРУКТОР

    110 РОКІВ 

ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

ОЛЕГА КОНСТАНТИНОВИЧА АНТОНОВА

(1906 - 1984)

    Відомий український хірург Микола Амосов так згадував про свого друга-авіатора: «Олег Костянтинович був багатогранним, у ньому перепліталося глибоке знання техніки з мистецтвом». Можливо, секрет його конструкторського таланту і полягав у прагненні до прекрасного. Сам Антонов писав про свою галузь так: «В авіації особливо помітний зв'язок між технічною досконалістю і красою. Під час роботи задуманий літак щоразу просто на очах стає стрункішим, досконалішим, гармонійнішим».

   Мрії здійснюються

    Майбутній геніальний інженер і конструктор народився 7 лютого 1906 року в Московській губернії. Вже за декілька років його родина переїхала до Саратова. Там від двоюрідного брата хлопчик вперше почув захопливі розповіді про літаки та відчайдухів, які наважилися підкорити небо. "Усе життя я хотів літати, тому й став конструктором", - пізніше пояснить вибір своєї професії вже відомий сивоголовий конструктор.

     Однак за іронією долі юного Антонова не прийняли до авіаційної школи. Тож Олег вступає до Ленінградського політехнічного інституту. Та мрії своєї не полишає: стежить за новинами авіації, працює інструктором авіамодельного гуртка і літає. Закінчивши інститут, Антонов пов'язує своє життя з авіабудівною галуззю: успішно керує бюро зі створення планерів, працює в КБ О. Яковлєва, під час Другої світової війни розробляє планери для транспортування людей і бойової техніки, навіть легких танків.

     Й ось війна позаду. Талановитий конструктор очолює філію конструкторського бюро О. Яковлєва на авіаційному заводі в Новосибірську. 31 травня 1946 року урядовим рішенням філію перетворено на конструкторське бюро, а Олега Антонова призначено головним конструктором і доручено створення  сільськогосподарського літака. Вже в серпні 1947-го в небо піднявся біплан СХ-1, що став,по суті, першим Аном. Літак пройшов успішне випробування на полях України, і невдовзі почався його серійний випуск у Києві під назвою Ан-2. У 1952 році до української столиці переїздить і сам Антонов разом зі своїм конструкторським бюро. З самого початку, переконуючи в необхідності випуску Ан-2, Антонов доводив, що "цей літак відкриває цілком нові можливості для використання повітряного транспорту". Життя підтвердило геніальність його конструкторських рішень: за більш як півстоліття на невеликій машині, яку ніжно називають "Аннушка", або "кукурузник", перевезено кілька сотень мільйонів пасажирів, мільйони тонн вантажів, оброблено більше мільярда гектарів полів та лісів по всій Земній кулі.

Світові сенсації

    Першим державним замовленням київського КБ стало створення транспортного літака з двома турбогвинтовими двигунами, і вже за два роки піднявся в небо Ан-8.

    У жовтні 1959 року розпочав польоти пасажирський Ан-24, що згодом встановив 71 світовий рекорд за льотно-технічними показниками. На ньому вперше використовувалася новітня на той час технологія зварювання склеєних елементів конструкції.

    Створення літака Ан-22 "Антей" ознаменувало новий крок у світовому авіабудуванні, відкривши шлях широкофюзеляжним літакам нового покоління. 27 лютого 1965 року "Антей" здійснив перший політ, а вже в червні в Ле Бурже його назвали "сенсацією ХХ століття". Літак робив небачене: доставляв на Крайню Північ газотурбінні станції, роторні екскаватори, вагони та інші великогабаритні вантажі. У 1966 році Ан-22 побив 12 рекордів, зокрема швидкості, висоти польоту і вантажопідйомності.

    У 1970-х КБ Антонова створює транспорті літаки з турбореактивними двигунами - Ан-72 та Ан-74, які й сьогодні є незамінними у відалиних районах, де немає бетонованих аеродромів. А в 1982 році київське конструкторське бюро запропонувало світу нову сенсацію: супер-важкий дальній військово-транспортний літак-богатир Ан-124 "Руслан", який згодом встановив 30 світових рекордів! "Руслан" став останнім літаком , що був розробленим під безпосереднім керівництвом Олега Антонова.

    Талановитий конструктор випережав епоху не тільки технічними новаціями:  стосунки своєму великому КБ він будував не на партійній ідеології, а на принципах взаємоповаги і професіоналізму. Він не боявся влади й не раз захищав колег від її нападів. Приміром, у 1982 році разом з відомими радянськими льотчиками виступив за відновлення доброго імені Ігоря Сікорського.

    4 квітня 1984 року великого авіаконструктора не стало, його поховано на Байковому кладовищі в Києві.

   Конструкторське бюро, яке Антонов очолював багато років, тепер носить його ім'я. А 1988 в небо піднявся задуманий Антоновим супер-вантажний літак Ан-225 "Мрія", який встановив більше ніж 110 світових рекордів в одному польоті! В 1999 році за видатні досягнення в створенні літаків ім’я О. Антонова занесено до Міжнародної аерокосмічної зали Слави Аерокосмічного музею (м. Сан-Дієго, шт. Каліфорнія, США).
    Загалом за роки своєї діяльності талановитий конструктор створив 52 типи планерів і 22 типи літаків,серед яких найбільші у світі та здатні перевозити найважчі вантажі. Їх переваги - надійність конструкції, економічна ефективність, універсальність перевезень і простота обслуговування. Завдяки цим якостям літаки марки "Ан" експлуатуються у більш як 90 країнах, маючи на своєму рахунку понад 350 світових рекордів, 310 з яких досі не перевершені. Літаки великого конструктора переконливо доводять: мрії Антонова живуть.

Сім'я та хобі 

   Був тричі одружений, батько чотирьох дітей, встиг стати дідусем.

     Першою його дружиною була Олена Сергіївна Кочеткова, яка разом з Антоновим проектувала планери, були навіть планери її конструкції. В 1936 р. у них народився син Ролан, який помер у віці 54 років.

     З другою дружиною, Єлизаветою Аветівною Шахатуні, Антонов познайомився у 1937 р., через рік вони одружилися. Антонов тоді почав самостійну роботу над літаком ОКА-38, Є. А. Шахатуні розраховувала міцність літаків в ОКБ Лавочкіна. А з 1940 р. вони стали працювати разом. Під час війни створювали десантні планери, пізніше працювали в ОКБ Яковлєва. Дочка Ганна Антонова народилася у 1948 р. в Новосибірську. Закінчила Московський фізико-технічний інститут, кандидат технічних наук, професор кафедри вищої математики Національного авіаційного університету в Києві. Донька Ганни донька Вєта закінчила факультет міжнародних відносин Київського держуніверситету, живе і працює у Франції.

     Третя дружина Антонов, Ельвіра Павлівна Антонова — інженер-програміст. Їх донька Олена після МАІ працювала в ОКБ Ілюшина, син Андрій — художник-дизайнер.  

    Грав у великий теніс, знав декілька іноземних мов, захоплювався живописом. Частина його картин зберігається у Києві в АНТК ім. Антонова.

    Праці

    "На крыльях из дерева и полотна" М., 1962; "Для всех и для себя" М., 1965; 

"Десять раз сначала" М., 1969; "Планеры и самолёты" Киев, 1990 та інші.

    Відзнаки і нагороди

    З 1967 року академік Академії наук Української РСР та з 1981 року академік Академії наук СРСР, доктор технічних наук (1960), професор (1978), заслужений діяч науки і техніки Української РСР.

    Нагороджений трьома орденами Леніна (12 липня 1957, 5 лютого 1966, 3 квітня 1975), орденами Жовтневої Революції (26 квітня 1971), Вітчизняної війни 1-го ступеня (2 липня 1945), Трудового Червоного Прапора (2 листопада 1944), медалями (в тому числі — медаллю «Партизану Вітчизняної війни» 1- го ступеня).

   Удостоєний Золотої медалі імені А. Н. Туполєва Академії наук СРСР (1979). Депутат Верховної Ради СРСР 5—11- го скликань.

                                                          Премії  
   Ленінська премія (1962; за літак Ан-12);

• Державна премія СРСР (Сталінська премія, 1952; за літак Ан-2);
• Державна премія Української РСР (1976; за літак Ан-24).