КОМПОЗИТОР, ДИРИГЕНТ, СКРИПАЛЬ

        190 РОКІВ

ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

ЙОГАНА БАПТИСТА ШТРАУСА

Фото композитора

     Йоганн Баптист Штраус ІІ (нім. Johann Baptist Strauss; 25 жовтня 1825 — 3 червня 1899) — австрійський композитор, скрипаль, диригент. Старший син Йоганна Штрауса старшого.

БІОГРАФІЯ

     Народився 25 жовтня 1825 у Відні. В 1844 організував власний концертний ансамбль, що потім переріс в оркестр і незабаром приніс популярність Штраусу-диригенту й композиторові . Після смерті батька Штраус об'єднав його оркестр і свій і здійснив концертні поїздки по європейських містах; в 1856-65 й 1869 бував у Росії, керував літніми концертними сезонами в Павловську, де виконував твори західноєвропейських, російських композиторів і власну музику. В 1863-70 диригент віденських придворних балів.

    1870 року відмовляється від роботи придворного диригування, що, однак, не завадило йому продовжувати гастролі з тріумфальним успіхом. У 1872 Штраус гастролював у США, в 1872 й 1886 виступав у Москві й Петербурзі. В 1871 Й.Штраус пише свою першу оперету — «Індіго та 40 розбійників», а після успішної прем'єри третьої оперети Й.Штрауса — «Летюча миша», Й.Штраус здобуває всесвітнє визнання як оперетний композитор.

    У 1862 Й.Штраус одружується на співачці Етті Треффц , яка вже мала до нього трьох дочок і чотирьох синів, що, однак не завадило їхньому щастю. Разом вони прожили до 1878 року, коли Етті Треффц померла. Вважається, що саме вона надихнула Й.Штрауса до роботи в оперетному жанрі. Другий шлюб Й.Штрауса з актрисою Анжелікою Дітріх не був щасливим, що змусило композитора подавати на розлучення. Відмова Римо-католицької церкви у розлученні змушує Й.Штрауса перейти у протестантизм та змінити громадянство, у 1887 він прийняв громадянство Saxe-Coburg and Gotha. В серпні 1887 Й.Штраус одружується втретє на Адель Штраус, якій пізніше він присвятив популярний вальс Адель.

     В 1892 Й.Штраус спробував себе в оперному жанрі, проте його єдина опера — «Лицар Пасман» не набула популярності. У травні 1899 року він простудився на ранку в придворному театрі, де диригував увертюрою до «Летючої миші», почалося запалення легенів, яке стало для композитора фатальним. 30 червня 1899 Й. Штраус помер. Похований Й. Штраус на центральному цвинтарі Відня «Zentralfriedhof».

ТВОРЧІСТЬ

     Штраус — найвидатніший майстер віденського вальсу й віденської оперети. Написав близько 500 творів танцювальної музики: вальси, польки, мазурки й ін., які підняв на високий художній рівень. Опирався на традиції Ф. Шуберта, К. М. Вебера, І. Ланнера, а також свого батька у тому числі розвив форму 5-частинного вальсового циклу з інтродукцією і кодою, симфонізував вальс і додав йомуіндивідуальну образність. Романтична натхненність, мелодійна гнучкість і краса, опора на австрійський міський фольклор, практику побутового музикування обумовили популярність вальсів Штрауса «Прощання з Петербургом» (1858), «Життя артиста», «На прекрасному блакитному Дунаєві» (обидва — 1867), «Казки Віденського лісу» (1868), «Віденська кров» (1873), «Весняні голоси» (1883), «Імператорський вальс» (1890) як в Австрії, так й в інших країнах.

    Штраус почав писати оперети під впливом Ж. Оффенбаха в 1870-х рр. Однак, на відміну від драматургично насиченої французької оперети, в опереті Штрауса панує стихія танцю - залучається головним чином вальс, а також чардаш, галоп, мазурка, кадриль, полька й ін. Вершини творчості Штрауса в цьому жанрі — «Летюча миша» (1874), «Циганський барон» (1885). Штраус вплинув на творчість Оскара Штрауса, Ф. Легара, И. Кальмана, а також

 Ріхарда Штрауса (опера «Кавалер троянди»). Музику Штрауса цінували його сучасники — Й. Брамс, М. А. Римський-Корсаков, П. І. Чайковський та інші.

БРАТИ

·                                 Йозеф Штраус (1827–1870) — автор популярних оркестрових п'єс; диригент в оркестрі Штраусів з 1853, з яким гастролював по європейських містах (в 1862 в Павловську)

·                                 Едуард Штраус (1835–1916) — автор танцювальних творів; скрипаль і диригент в оркестрі Штраусів, з яким в 1865 й 1894 виступав з концертами в Петербурзі й Павловску; в 1870 став спадкоємцем Йоганна Штрауса на посаді диригента віденських придворних балів.

ТВОРИ

·                                 Комічна опера Лицар Пасман (1892, Відень);

·                                 балет Попелюшка(дороблений Й. Байером, 1901, Берлін);

·                                 оперети (16)

o                                                        Індіго і 40 розбійників (1871)

o                                                        Римський карнавал (1873),

o                                                        Летюча миша (1874),

o                                                        Весела війна (1881; усе — Відень),

o                                                        Ніч у Венеції (1883, Берлін),

o                                                        Циганський барон (1885, Відень) та ін.;

·                                 оркестрові —  вальси (близько 160),

o                                                        польки (117),

o                                                        кадрилі (понад 70),

o                                                        галопи (32),

o                                                        мазурки (31),

o                                                        марші (43) та ін.

4559 Штраус — астероїд, названий на честь композитора.