АНТУАН ДЕ СЕНТ - ЕКЗЮПЕРІ
115 - РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
Антуа́н де Сент-Екзюпері́ (серед
друзів відомий як Сент-Екзюпері,
народився 29 червня 1900,Ліон —
помер 31 липня 1944, Тірренське море) — французький письменник і авіатор, граф.
Народився у старовинній прованській аристократичній
родині. Батько помер, коли Антуану було 4 роки, і вихованням 5 дітей займалася
мати, графиня Марі де Сент-Екзюпері.
Антуан закінчив школу єзуїтів у Монтре. Його рідні готували йому блискуче майбутнє, але доля хлопчика
визначилася, коли в місті Амберьє 12-річного Антуана взяв із собою в демонстраційний
політ льотчик Жюль Ведрін[1]. В ті
роки, на світанку ери повітроплавання, професія авіатора була рідкісною та
романтичною. Вона цілком відповідала характеру й устремлінням юнака, закоханого
в небо.
З початку Другої світової війни повернувся до французької військової
авіації, а після капітуляції Франції наприкінці 1940 року емігрував до США.
У Нью-Йорку 1943 року вийшов друком «Маленький принц».
Сент-Екзюпері власноруч ілюстрував його акварелями. Це єдине видання, яке
побачив світ за життя автора.
Із 1943 р.
служить військовим льотчиком у французьких військах у Північній Африці.
Нагороджений Воєнним хрестом Французької Республіки.
Друзі згадували, що в останній
його рік небезпека була йому потрібна, «як таблетка знеболювального». Перед
своїм останнім польотом залишив записку: «Якщо мене зіб'ють, я абсолютно ні про
що не жалкую…»
У свої 44 роки він був занадто
старий для військової авіації. Увага й реакція підводили його. За роки польотів
він отримав стільки поранень та понівечень, що був навіть не в змозі без
сторонньої допомоги натягти комбінезон. Він насилу втискав у тісну кабіну
літака своє обважніле, поламане в численних катастрофах тіло. На землі страждав
від 40-градусної алжирської спеки, а в небі, на висоті 10 тисяч метрів, —
від болю у погано зрощених кістках. Його розсіяність стала легендарною. Він і
замолоду літав не «за правилами», а за інстинктом, забував прибрати шасі,
підключав порожній бензобак і сідав «не туди». Але тоді його виручало внутрішнє
чуття, яке допомагало врятуватися навіть у найбезвихідніших ситуаціях. А тепер
він був немолодий і нездоровий, і кожна дрібничка перетворювалася для нього на
випробування.
Його літак був знайдений у 2004
році.
1945 року «Маленького принца» надрукували у
Франції. У розпорядженні французького видавця не було малюнків Сент-Екзюпері,
тому їх копіювали з американського видання і, як з'ясувалося значно згодом,
іноді зі значними помилками. Французька публікація 1945 року стала джерелом усіх наступних. Деякі
помилки вкралися і в текст.
1948 —
опубліковано незакінчену повість «Цитадель».
Консуело
Зі своєю красунею-дружиною Екзюпері зустрівся 1930 року, під час праці в Буенос-Айресі. Консуело Ґомес Карільйо, якій не було й 22 років, устигла вже двічі побувати у шлюбі. Її другий чоловік, ґватемальський дипломат і письменник
Енріко Ґомес Карільйо, наклав на себе руки.
Вона чудово розумілася на
живописі, непогано ліпила, дружила зі Сальвадором Далі та Максом Ернстом. Була відома своєю
ексцентричністю: на світський прийом графиня де Сент-Екзюпері могла прийти у
лижному костюмі та гірських черевиках.
Вона внесла в життя Антуана
поезію, фантазію, легкість. Троянда з «Маленького принца» була списана саме з
Консуело.
Роман «Нічний політ»,
розпочатий у період їхніх палких стосунків, було написано фактично завдяки
твердій стійкості Консуело: Сент-Екзюпері одержував доступ до спальні лише
тоді, коли в щілину під дверима просовував чергові 5-6 списаних аркушів
рукопису.
У розлуках Сент-Екзюпері дуже
сумував за Консуело. За два дні до того, як вирушити на війну, він заздалегідь
написав розгорнуте любовне послання дружині: «Зітчи мені плащ із твого кохання,
Консуело, і жодна куля не зачепить мене!».Фото Антуана де Сент - Екзюпері
Коментарі
Дописати коментар