АНТУАН ДЕ СЕНТ - ЕКЗЮПЕРІ

115 - РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

Антуа́н де Сент-Екзюпері́ (серед друзів відомий як Сент-Екзюпері, народився 29  червня 1900,Ліон — помер 31 липня 1944, Тірренське  море) — французький письменник і авіатор, граф.

         

Фото Антуана де Сент - Екзюпері

Біографія

Народився у старовинній прованській аристократичній родині. Батько помер, коли Антуану було 4 роки, і вихованням 5 дітей займалася мати, графиня Марі де Сент-Екзюпері.

Антуан закінчив школу єзуїтів у Монтре. Його рідні готували йому блискуче майбутнє, але доля хлопчика визначилася, коли в місті Амберьє 12-річного Антуана взяв із собою в демонстраційний політ льотчик Жюль Ведрін^[1]. В ті роки, на світанку ери повітроплавання, професія авіатора була рідкісною та романтичною. Вона цілком відповідала характеру й устремлінням юнака, закоханого в небо.

З початку Другої світової війни повернувся до французької військової авіації, а після капітуляції Франції наприкінці 1940 року емігрував до США.

У Нью-Йорку 1943 року вийшов друком «Маленький принц». Сент-Екзюпері власноруч ілюстрував його акварелями. Це єдине видання, яке побачив світ за життя автора.

Із 1943 р. служить військовим льотчиком у французьких військах у Північній Африці. Нагороджений Воєнним хрестом Французької Республіки.

Друзі згадували, що в останній його рік небезпека була йому потрібна, «як таблетка знеболювального». Перед своїм останнім польотом залишив записку: «Якщо мене зіб'ють, я абсолютно ні про що не жалкую…»

У свої 44 роки він був занадто старий для військової авіації. Увага й реакція підводили його. За роки польотів він отримав стільки поранень та понівечень, що був навіть не в змозі без сторонньої допомоги натягти комбінезон. Він насилу втискав у тісну кабіну літака своє обважніле, поламане в численних катастрофах тіло. На землі страждав від 40-градусної алжирської спеки, а в небі, на висоті 10 тисяч метрів, — від болю у погано зрощених кістках. Його розсіяність стала легендарною. Він і замолоду літав не «за правилами», а за інстинктом, забував прибрати шасі, підключав порожній бензобак і сідав «не туди». Але тоді його виручало внутрішнє чуття, яке допомагало врятуватися навіть у найбезвихідніших ситуаціях. А тепер він був немолодий і нездоровий, і кожна дрібничка перетворювалася для нього на випробування.

У липні 1944 року вирушив у бойовий виліт, з якого не повернувся.

Його літак був знайдений у 2004 році.

1945 року «Маленького принца» надрукували у Франції. У розпорядженні французького видавця не було малюнків Сент-Екзюпері, тому їх копіювали з американського видання і, як з'ясувалося значно згодом, іноді зі значними помилками. Французька публікація 1945 року стала джерелом усіх наступних. Деякі помилки вкралися і в текст.

1948 — опубліковано незакінчену повість «Цитадель».

Консуело

Зі своєю красунею-дружиною Екзюпері зустрівся 1930 року, під час праці в Буенос-Айресі. Консуело Ґомес Карільйо, якій не було й 22 років, устигла вже двічі побувати у шлюбі. Її другий чоловік, ґватемальський дипломат і письменник Енріко Ґомес Карільйо, наклав на себе руки.

Вона чудово розумілася на живописі, непогано ліпила, дружила зі Сальвадором Далі та Максом Ернстом. Була відома своєю ексцентричністю: на світський прийом графиня де Сент-Екзюпері могла прийти у лижному костюмі та гірських черевиках.

Вона внесла в життя Антуана поезію, фантазію, легкість. Троянда з «Маленького принца» була списана саме з Консуело.

Роман «Нічний політ», розпочатий у період їхніх палких стосунків, було написано фактично завдяки твердій стійкості Консуело: Сент-Екзюпері одержував доступ до спальні лише тоді, коли в щілину під дверима просовував чергові 5-6 списаних аркушів рукопису.

У розлуках Сент-Екзюпері дуже сумував за Консуело. За два дні до того, як вирушити на війну, він заздалегідь написав розгорнуте любовне послання дружині: «Зітчи мені плащ із твого кохання, Консуело, і жодна куля не зачепить мене!».

Фото Антуана де Сент - Екзюпері