"СИМВОЛ І ЛЕГЕНДА ЦІЛОГО ПОКОЛІННЯ"

     5 ЧЕРВНЯ 

   В бібліотеці була оформлена книжкова виставка"СИМВОЛ І ЛЕГЕНДА ЦІЛОГО ПОКОЛІННЯ" (до 80 - річчя від дня народження Євгена Васильовича Концевича) і проведений бібліографічний огляд літератури.

    Конце́вич Євге́н Васи́льович ( 5 червня 1935 року, с. Млинище, Житомирський район, Житомирська область — † 21 липня 2010 року, Житомир) — український письменник, «шістдесятник», член Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих. Почесний громадянин Житомира.

                                                                      Фото Концевича

                                                                          Біографія

      Народився Євген Васильович 5 червня 1935 р. в с. Млинище на Житомирщині в родині колгоспника.

      У віці 17 років, невдало пірнувши у Тетерів, зламав хребет і втратив здатність самостійно пересуватися.

      Рятуючись від голоду, 1947 року родина Концевичів переїхала до Житомира. Заочно закінчив середню школу і 1963 року вступив заочно до Житомирського педінституту (нині — університет) на філологічний факультет.

В 1964 році після видання збірки новел «Дві криниці» вступає до Спілки письменників України.

       У 1960-1970-х роках його переслідував КГБ «за зберігання та читання антирадянської літератури». Двічі виключали з СПУ, зрештою був у ній залишений, але без допуску на сторінки преси.

       В 1999 році за твори опубліковані в антології «Вечеря на 12 персон: Житомирська прозова школа» нагороджений всеукраїнською премією в галузі літератури й мистецтва імені Івана Огієнка.

       Помер 21 липня 2010 р. в м.Житомирі. Похований 22 липня на Смолянському цвинтарі, біля батька.

                                                                         Творчість

       Визначну роль у становленні Євгена Концевича як майстра слова зіграв Борис Тен. Помітивши неабиякі здібності у хлопця, Борис Тен залучив його до літератури і посприяв творчому дебюту — вмістив кілька гуморесок, перших літературних спроб Євгена, до альманаху «Перший сніп» (1957). За кілька років Концевич заявив про себе як про цілком зрілого і самобутнього прозаїка — 1964 року виходить його збірка новел «Дві криниці», того ж року він став членом Спілки письменників України.

      Завдяки своїй могутній життєвій енергії, мистецтву спілкуватися та гуморові молодий письменник привабив до себе цілу плеяду творців — літераторів, журналістів, художників, покоління яких уже тоді називали шістдесятниками. Його оповідання публікувалися в газеті «Літературна Україна», у журналах «Вітчизна», «Дніпро», «Україна».

       У 1960-1970-х роках його переслідував КГБ «за зберігання та читання антирадянської літератури». Двічі виключали з СПУ, зрештою був у ній залишений, але без допуску на сторінки преси.

       Знайшов свій неповторний шлях у літературі. Винятково уважний до всього, що його оточує, письменник тонко відчував психологію, найменші порухи душі, риси поведінки. З дивовижною точністю він змальовував внутріш-ній світ своїх найменших героїв — дітей, відображав делікатний і водночас надзвичайно складний процес пізнання світу «дорослого». Загалом герої творів Концевича — наші сучасники, прості люди, яких щодня зустрічаємо на вулиці, впізнаємо в своїх знайомих, родичах, сусідах, з усіма їх чеснотами та вадами.

        Прозаїк, автор новелістичних збірок «Йдучи вулицею» (1985), «Вона йшла усміхнена…» (2002), «Голубко моя сиза» (2003), мемуарно-критичної книжки «Тутешня кава» (2000), книг перекладів із польської та російської мов.

        Користувався величезною повагою в колах української інтелігенції.

                                                                             Нагороди

         Лауреат Всеукраїнської премії в галузі літератури й мистецтва імені  Івана Огієнка (1999) за твори, опубліковані в антології «Вечеря на 12 персон: Житомирська прозова школа».

          2006 — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

                            ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ЄВГЕНА КОНЦЕВИЧА

     Письменники Радянської України. 1917 – 1987 [Текст]: бібліографічний довідник. – К.: Радянська школа, 1988. – 719 с.

                 Про Євгена Концевича – С. 299.

       Савенець, А. М. Біля рідних джерел: творчий портрет Є. В. Концевича [Текст] / А. М. Савенець // Поліський дивосвіт. Література рідного краю: Житомирщина: посібн. – хрестоматія в 2 – х ч. Ч.1: Критичний огляд / За ред. О. С. Пультера. – Житомир, 2000. – С. 458-461.

        Лєцкін, М. Євген Васильович Концевич [Текст] / Михайло Лєцкін // Письменники Житомирщини. Кн. 1 / Авт. – упоряд. М. Пасічник,  Білоус, Л. Монастирський. – Житомир: 

ПП Пасічник М. П., 2010. – С. 50 – 71.

                Збірник містить матеріали сучасників про творчість Є. Концевича, а       

           також розповіді про нього, як про лауреата премії ім. І. Огієнка, члена           

           Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих та як про   

           людину сильну духом, наповнену оптимізмом.

        Лєцкін, М. «Я живий на всі 200 відсотків…» [Текст] / М. Лєцкін // Дивослово.- № 6. – 

С. 23 – 25.

                 Про людину – життєлюба Євгена Концевича.

         Овсієнко, В. Прямостояння, або у Євгена Концевича така манера: приймати гостей лежачи [Текст] / В. Овсієнко // Дзеркало тижня. – 2002 .- № 21.- С. 1.

         Бычковская, Л. На квартире Концевича КГБ установил подслушивающее устройство. Вот почему бывавших там шестидесятников увольняли с работы, арестовывали и сажали в тюрьму [Текст] / Ленина Бычковская // Досье. – 2005.- № 21. – С. 1.

               Вічний воїн життя [Текст] // Україна молода. – 2008. – 21 червня. – С. 3.

                                        Про Євгена Концевича.

         Бистрицька, К. Життя вишите на рушнику [Текст] / Катерина Бистрицька // Газета нашого району. – 2010. – 22 черв. – С. 4.

                Спогади В’ячеслава Чорновола та Валерія Шевчука про незламного   

           Є. Концевича та про ідею створення пам’ятника рушнику, на якому стоїть  

           495 підписів.

         КОРОТКИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ, ВКЛЮЧЕНИЙ ДО БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОГЛЯДУ

                                      ЛТЕРАТУРНА СПАДЩИНА ЄВГЕНА КОНЦЕВИЧА             Концевич, Є. Йдучи вулицею [Текст]: оповідання / Є. Концевич. – К. : Радянський письменник, 1985. – 160 с.

                Гостросюжетні оповідання, філософські новели, ліричні етюди, в яких  

           розповідається про наших сучасників, їх нелегкі шляхи досягнення  

           високих істин добра, справедливості. А в оповіданні «Люди і голуби»  

           автор відкриває перед читачами чудовий світ рідної природи.

         Вечеря на дванадцять персон. Житомирська прозова школа [Текст]: / Упорядн. 

В. Даниленко. – К.: Генеза, 1997. – 130 с.

                 В даний збірник оповідань представників Житомирської прозової

           школи включено також два оповідання Є. Концевича: «Чому вона

           мовчить?» та «Голубко моя сиза» на сторінках 96 – 117.

         Концевич, Є. Тутешня кава [Текст]: статті, ессе, спогади, теревені, хармани, світлини 

/ Є. Концевич. – Житомир: бібліотека журналу «Авжеж!», 2000 – 240 с.

         Концевич, Є. Вона йшла усміхнена… [Текст]: Новели. Оповідання. Етюди

/ Є. Концевич. – Житомир : ПМ М. Г. Косенко, 2002. – 216 с.

         Концевич, Є. Голубка моя сиза [Текст]: оповідання / Є. Концевич. – К. : Неопалима куплина, 2003. – 64 с.

                 До книги увійшли вибрані оповідання письменника, які відзначаються 

           тонким психологізмом та глибоким ліричним почуттям.

          Концевич, Є. « Щедротний паростку могутнього коріння…» [Текст]  / Є. Концевич 

// ТЕТ – А – ТЕТЕРІВ: Літературний альманах/ Авт. упорядн.М. П. Пасічник – Житомир, 2007. – С. 28 - 46.

                Присвячено 110 – річн. від дня народження Бориса Тена.

          Концевич, Є. Дещо про рушник [Текст]  / Є. Концевич // Місто. – 2010. – 29 лип. – С. 6.

                Розповідь автора про створення незвичайного рушника з вишитими  

           автографами відомих людей, друзів Євгена Васильовича.

                Присвячується світлій пам’яті письменника.