УКРАЇНСЬКИЙ ПОЕТ, ЖУРНАЛІСТ

115 РОКІВ

ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

ПАВЛА МАТВІЙОВИЧА УСЕНКО

(1902 - 1975)

    Народився 10 (23 січня) 1902 року в селі Заочіпському (сучасний Царичанський район Дніпропетровської області) в селянській родині. Після Жовтневого перевороту деякий час працював лектором-бібліотекарем у рідному Заочіпському, став членом сільського революційного комітету, потім — інструктором у відділі народної освіти в Кобеляках.
    З 1923 року працював у Полтаві , де він не тільки виконував функції чиновника, а й працював у редакції газети «Червоний юнак». Тут він став одним з організаторів місцевої філії Спілки письменників «Плуг». На початку 1924 року спільно з редакцією газети «Червоний юнак» він переїхав до Харкова. Член ВКП(б) з 1925 року.
    У 1926 році організував літературну організацію «Молодняк». На першому всеукраїнському з'їзді пролетарських письменників, який відбувся на початку 1927 року, його обрали до секретаріату Всеукраїнської спілки пролетарських письменників. У 1929–1931 роках навчався в Харківському інституті червоної професури.
    Брав участь в німецько - радянській війні. Всю війну пройшов військовим кореспондентом. Брав участь у обороні Києва, Харкова, Сталінграда, боях за Україну та Східну Європу.

Жив у Києві. Помер 4 серпня 1975 року. Похований на Байковому цвинтарі.
   Друкуватися почав з 1922 р. Написав: «Лави ідуть КаеСеМові» (1933), «Лірика бою» (1934) тощо. За війни кілька збірок бойової тематики: «За Україну!» (1941), «Клянись!» (1942), «Весна», «З вогнищ боротьби» (1943); також низка повоєнних збірок у стилі соцреалізіму. «Твори», І—II (1963 і 1972).
   В бібліотеці - філіалі № 4 м. Житомира про нього можна прочитати в таких книгах: