ЖИТОМИР - РІДНА ЗЕМЛЯ ВОЛОДИМИРА КОРОЛЕНКА

    Володимир Галактіонович Короленко народився 27 липня 1853 р. в м. Житомирі в родині повітового судді Галактіона Опанасовича Короленка, відомого в Житомирі своєю чесністю, безкорисливістю, відданістю законам. Мати Евеліна Скуревич відзначалась високими душевними якостями. Діти зростали в атмосфері любові, поваги і взаємопідтримки. Це безперечно вплинуло на формування світогляду майбутнього письменника, його високих моральних якостей.

    На Житомирщині минули його дитячі та юнацькі роки. Дитинство майбутнього письменника було багатобарвним. У шкільні роки Володимира Короленка приваблювали музика і мистецтво, історія, філософія, але найбільше - література.

  Спочатку В.Г. Короленко навчався в приватному пансіоні, а потім в 1-ій Житомирській гімназії.

  Пізніше вступає до Рівненської приватної гімназії, яку закінчив у 1871 році зі срібною медаллю, потім навчається спочатку в Петербурзі, далі в Москві в Петровсько-Розумовській академії.

   Початком літературної діяльності В. Г. Короленка вважається 1879 рік, коли на сторінках петербурзького журналу "Слово" з'явились "Епізоди з життя шукача".

За участь у студентських заворушеннях його було виключено з академії і вислано з Москви. Пізніше за політичну неблагонадійність його було заарештовано і вислано спочатку у В’ятську губернію, потім до Сибіру. Майже 10 років провів Короленко у засланні. Але це не зломило письменника. Саме в засланні починається його літературна діяльність.

    Після заслання В. Короленко жив у Нижньому Новгороді. Наступні твори вийшли друком лише через шість років, коли Володимиру Галактіоновичу було дозволено оселитися у Нижньому Новгороді. Співчуттям до знедолених і покривджених забарвлені його твори. Пронизливий вітер свободи пробуджує соціальну свідомість героїв у оповіданнях "Яшко", "Убивець", "Сон Макара", "Соколинець" та ін. Нижегородське десятиліття (1885-1895) — період найактивнішої літературної та громадської діяльності письменника — справедливо назване сучасниками "епохою Короленка". У 1886 році вийшла у світ його перша збірка "Нариси та оповідання", яка дістала захоплений відгук А. Чехова. А справжнім тріумфом стала повість "Сліпий музикант" (1886). У ній В. Короленко з великим знанням людської психології по-філософськи підходить до розв'язання вічної проблеми: людина і суспільство.

    Упродовж 1896-1900 рр. родина Короленків жила у Петербурзі. Володимир Галактіонович працював редактором журналу "Русское богатство". Його публіцистична діяльність набула такого розмаху, що з письменником мусив рахуватися царський уряд. Виступи В. Короленка у пресі стали значним явищем у суспільному житті й одночасно яскравими віхами його творчої біографії.

     Але поряд із письменницькою діяльністю Короленко вів активну громадську діяльність. Упродовж усього свого життя він виступав проти насильства і несправедливості, відстоював рівноправність народів, захищав право національних меншин, викривав прояви націоналізму і шовінізму всіх мастей.

     За підозрою у революційній діяльності, без слідства і суду, навесні 1879 року його вислали у місто Глазов Вятської губернії. Майже шість років провів Володимир Короленко по в'язницях та засланнях. Останній строк він відбував у Якутській області через відмову підписати вірнопідданську присягу цареві Олександру ІІІ.

  Останні 20 років свого життя – в Полтаві, де помер 25 грудня 1921 року, там же похований.

  Творча спадщина письменника велика і багатогранна. Він автор чотирьохтомної «Історії мого сучасника», відомих повістей «Сліпий музикант», «В дурному товаристві», «Без язика», багатьох оповідань, нарисів, публіцистичних і критичних статей. Але паралельно з письменницькою діяльністю Короленко вів активну громадську діяльність. В Житомирі майбутній письменник прожив лише 13 років (1853-1866 рр.).

  Житомирський період життя В.Г. Короленка відображений в оповіданнях «Ніччю», «Парадокс», «Моє перше знайомство з Діккенсом» і особливо в повісті «Історія мого сучасника».

  В 1973 році в будинку, де народився письменник, створено літературно-меморіальний музей, який в 2008 році відзначив своє 35-річчя. Ім’я Короленка носить вулиця Житомира, з якою так тісно пов’язані дитячі роки письменника, площа, школа № 6, на території якої знаходиться пам’ятник письменнику, а на будинку Житомирського державного університету ім. І. Франка, колишній 1-ій Житомирській гімназії, де навчався письменник, встановлено меморіальну дошку.

Сучасники назвали Короленка «совістю Росії». Шанується його пам'ять і в Україні. Ім'я Короленка надано Полтавському національному педагогічному університету, Харківській державній науковій бібліотеці, Чернігівській обласній бібліотеці, школам у Полтаві, Житомирі, Нижньому Новгороді. 1928 року в Полтаві і 1973 року в Житомирі відкрито музей Короленка. Також у Полтаві є Народний дім імені Володимира Короленка.

1990 року Спілка письменників України встановила літературну премію імені Короленка за найкращий твір, написаний російськомовними літераторами України.

Екранізовано повість «Сліпий музикант» (1960 рік, Київська кіностудія імені Олександра Довженка). За  повістю В. Короленка  «В дурном обществе» створено фільм К. Муратової «Серед сірого каміння» (1983).

 В бібліотеці – філіалі № 4 для членів клубу «Теплі серця» був проведений літературний диліжанс «Житомир – рідна земля В. Короленка», присвячений 165 – річчю від дня народження     
В. Г. Короленка.