СВЯТО ІВАНА КУПАЛА

Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній цикл дохристиянських свят - це Купало, або Купайло. Після поширення християнства давнє народне свято Купала почало називатися святом Івана Купала. Але народна пам'ять зберегла Купальську обрядовість та пісні, які належать до ритуалів на честь Сонця. Наші предки святкували Івана Купала 20 - 22 червня в час літнього сонцестояння. Свято відбувалося саме в період, коли Сонце найвище піднімалося над землею, давало найбільше тепла і світла. Вся рослинність досягала свого апогею, все бурхливо росло, розцвітало, множилося, раділо життю. З давніх - давен в Україні молодь у цей день виходить за село з радісними співами, розкладає вогнища на горі, або десь у лісі поблизу річки,танцює навколо нього й стрибає через вогонь. Дівчата співають ворожбицьких пісень і за різними прикметами примічають, чи здійсняться їхні сердечні бажання. А вранці до сходу сонця вмиваються "іванівською" росою, щоб бути вродливими і здоровими.

Ой в ніч на Івана та й на Купала

Красна дівчина долю шукала, 

Ту, що їй мама

В колисочку клала. 

В ніч на Івана, в ніч на Купала

Снився їй спалах —

Дівчина встала. 

Бігла крізь терни, 

Терни тернові, 

Ніженьки ніжні

Сколола до крові. 

Впала додолу крові краплина, 

Стала в тім місці біла калина. 

Біла калина в цвіті зірчастім, 

Красна дівчина здибала щастя —

Мамину мову, 

Пісню ранкову…

Ой на Івана та й на Купала

Дівчина долю в росах Купала