РІХТЕР СВЯТОСЛАВ ТЕОФІЛОВИЧ
(20 БЕРЕЗНЯ - 100 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ)
Святослав Теофілович
Ріхтер
(нім. Richter; 1915-1997) – радянський і російський
піаніст німецького походження, культурний і громадський діяч, один із
найвидатніших музикантів XX століття, народний артист СРСР. Син Теофіла Ріхтера.
Народився Святослав
Ріхтер 7 (20) березня 1915 року в Житомирі. Батько – Теофіл Данилович Ріхтер,
німецький піаніст, органіст і композитор, викладач Одеської консерваторії та
органіст Одеської кірхи. Матір – Ганна Павлівна Москальова (дів. фон Рейнке;
1982-1963) походила з російських дворян. Під час Громадянської війни сім’я була
розділена і Ріхтер мешкав у тітки Тамари Павлівни, від якої успадкував любов до
живопису – його першого творчого захоплення.
У 1922 році сім’я
переїхала до Одеси, де Святослав Теофілович почав вивчати гру на фортепіано і
композицію, будучи, здебільшого, самоучкою. Тоді він також пише декілька
театральних п’єс, цікавиться оперним театром і планує стати диригентом. З 1930
по 1932 Святослав Ріхтер працював піаністом-концертмейстером в Одеському
будинку моряка, потім – в Одеській філармонії. Перший сольний концерт Ріхтера,
складений з творів Шопена, відбувся у 1934 році. Незабаром після цього він
отримав посаду акомпаніатора в Одеському оперному театрі. Його сподівання стати
диригентом не здійснилися, у 1937 році Ріхтер вступає до Московської
консерваторії до класу фортепіано Генріха Нейгауза, однак вже восени був з неї
виключений (після відмови вивчати загальноосвітні предмети) і повернувся до
Одеси. Однак, на вимогу Нейгауза, Ріхтер повертається до Москви і поновлюється
в консерваторії. Московський дебют піаніста відбувся 26 листопада 1940 року,
коли в Малому залі консерваторії він вперше після автора виконав Шосту сонату
Сергія Прокоф’єва. Ще через місяць Ріхтер вперше виступає з оркестром.
Під час війни
Святослав Ріхтер займається активною концертною діяльністю – виступає в Москві,
гастролює іншими містами СРСР, грає в Ленінграді під час блокади. Піаніст
вперше виконав низку нових творів, у тому числі Сьома фортепіанна соната
Сергія Прокоф’єва.
У 1943 р. Ріхтер
вперше зустрів співачку Ніну Дорліак, яка згодом стала його дружиною.
Ріхтер і Дорліак часто виступали разом на концертах.
Добрим товаришем і
наставником Святослава Ріхтера була
Ганна Іванівна Трояновська. В її будинку в
Скатерному провулку він займався грою на знаменитому роялі Метнера.
Після війни Ріхтер
здобуває широку популярність, здобувши перемогу на Третьому всесоюзному
конкурсі музикантів-виконавців (перша премія була поділена між ним і Віктором
Карповичем Мержановим), і стає одним з провідних радянських піаністів. Концерти
піаніста в СРСР і країнах Східного блоку мали велику популярність, однак
виступати на Заході йому не дозволялось протягом багатьох років. Це було
зумовлено тим, що Ріхтер мав дружні стосунки з “опальними” діячами культури,
серед яких були Борис Пастернак і Сергій Прокоф’єв. У роки негласної
заборони на виконання музики композитора піаніст часто грав його твори, а в
1952 в перший і єдиний раз у своєму житті виступив як диригент, провівши
прем’єру симфонії-концерту для віолончелі з оркестром (соло Мстислав
Ростропович). Дев’ята соната Прокоф’єва присвячена Ріхтеру і вперше ним
виконана.
Справжньою сенсацією
стали концерти Ріхтера в Нью-Йорку та інших містах Америки в 1960 році, за
якими послідували численні записи, багато з яких і донині вважаються
еталонними. Того ж року музиканту присуджують премію “Ґреммі” (він став першим
радянським виконавцем, удостоєним цієї нагороди) за виконання Другого
фортепіанного концерту Брамса.
У 1960-1980 рр.
Святослав Ріхтер продовжує активну концертну діяльність, даючи більше 70
концертів на рік. Він багато гастролював різними країнами, вважаючи за краще
грати у камерних приміщеннях, а не у великих концертних залах. У студії піаніст
записувався мало, однак збереглося багато “живих” записів з
концертів. Ріхтер – основоположник ряду музичних фестивалів, зокрема
знаменитих «Грудневих вечорів» у Музеї імені Пушкіна (з 1981 року), в рамках
яких виступав з провідними музикантами сучасності, серед яких – скрипаль Олег
Каган, альтист Юрій Башмет, віолончелісти Мстислав Ростропович і Наталія
Гутман. На відміну від багатьох своїх сучасників, Ріхтер ніколи не займався
викладанням.
В останні роки життя
Ріхтер через хвороби часто скасовував концерти, але продовжував виступати. Під
час виконання на його вимогу на сцені була повна темрява, і лише ноти, що
стояли на пюпітрі фортепіано, підсвічувались лампою. На думку музиканта, це
давало публіці змогу сконцентруватися на музиці, не відволікаючись на
другорядні моменти. Останній концерт піаніста відбувся в березні 1995 року в
місті Любек (Німеччина). Наприкінці життя Ріхтер мешкав у Парижі, але
6 липня
1997 року повернувся до Росії.
Помер Святослав
Теофілович Ріхтер 1 серпня 1997 року від серцевого нападу в Москві. Похований
на Новодівочому цвинтарі.
Нагороди
Святослав Ріхтер
отримав багато різних нагород, серед яких:
·
1-ша премія на Всесоюзному конкурсі
музикантів-виконавців (1945).
·
Сталінська премія (1950).
·
Ленінська премія (1961).
·
Звання Народний артист СРСР (1961).
·
Звання Герой Соціалістичної Праці (1975).
·
Звання Почесного Доктора Страсбурзького університету
(1977).
·
Державна премія РРФСР (1987).
·
Звання Народний артист Російської Федерації.
·
Дійсний член Академії творчості.
Ріхтер також був
нагороджений багатьма орденами.
Додаткові факти:
·
22 березня 2011 року на будівлі музичної школи імені
Святослава Ріхтера в Житомирі відкрито меморіальну дошку.
·
Будинок, у якому народився Святослав Ріхтер,
знаходиться на вулиці Великій Бердичівській №89 у Житомирі. Цей будинок у 1901
році на власні гроші збудували меценати брати Дуриліни, як пологовий притулок
для незаможних мешканців міста.
ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ
ГЕНІАЛЬНОГО МУЗИКАНТА СВЯТОСЛАВА РІХТЕРА – НАШОГО ЗЕМЛЯКА
Немає такого куточка земної
кулі, де б не знали нашого земляка, піаніста – віртуоза. Знайшов Святослав
Ріхтер почесті і славу на своїй Батьківщині.
В рідному місті Cвятослава Ріхтера пам’ятають
і шанують. У грудні 1998 р. у Житомирі відбувся перший фестиваль мистецтв пам’яті
Святослава Ріхтера, а з
2000 року цей фестиваль набув статусу міжнародного. З
кожним новим фестивалем географія його учасників розширюється. У різні роки
учасниками фестивалю були піаністи – віртуози, відомі виконавці, лауреати
міжнародних конкурсів з Росії, України, Білорусії, Польщі, Болгарії та Китаю.
Вже стало традицією нагородження всіх учасників цього свята музики спеціальними
пам’ятними дипломами оргкомітету
міжнародного фестивалю мистецтв ім. Святослава Ріхтера. У 2001р. було вирішено
проводити цей фестиваль, складовими якого є концертні програми, форуми пам’яті С. Ріхтера та конкурси юних піаністів раз на
2 роки.
Цьогорічний, освячений 100 – літнім ювілеєм
митця, поєднає в собі Міжнародний фестиваль майстрів мистецтв та конкурс юних
піаністів ім. С. Ріхтера. Пройдуть вони 18 – 20 березня у приміщенні обласної
філармонії та Житомирського музичного училища ім. В.
С. Косенка за участю відомих колективів та виконавців. Першого дня своє
мистецтво представлять заслужений академічний симфонічний оркестр Національної
радіокомпанії України та чоловічий склад хорової капели ім. П. Майбороди
Національної радіокомпанії України. 19 березня фестивальну естафету продовжать
академічна хорова капела «Орея», Національний камерний ансамбль «Київські
солісти», а також заслужений артист України Олексій Ботвіно із Одеси
(фортепіано).
Завершиться фестиваль 20 березня концертом
Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України і його
соліста Моріса Чернорудського (Ізраїль, фортепіано). Цього дня на сцені
обласної філармонії виступлять і переможці конкурсу юних піаністів ім. С.
Ріхтера.
Житомиряне завжди пам’ятають і пишаються
тим, що корені видатного генія – наші, українські, житомирські.
Традиційно «Ріхтерівські музичні вечори»
проходять у музеї Космонавтики, завжди з радістю приймаючи житомирян.
В Житомирському обласному краєзнавчому
музеї зберігаються передані Святославом Ріхтером у 1962 реліквії: ноти концерту
Ре – мінор для фортепіано
В. Моцарта, платівка з записом виконаних піаністом
сонат №№ 3 і 4 Бетховена, фотопортрет. На всіх експонатах – пам’ятні автографи.
В березні 2004 р. в Житомирі було відкрито
благодійний фонд ім. С. Ріхтера.
Гордістю
Житомирської музичної школи № 2 ім. С. Ріхтера є “Кімната пам’яті С.Т.Ріхтера”,
яку було відкрито 20 березня 2000 року. Зібрано понад 200 публікацій і
матеріалів про життєвий і творчий шлях уславленого піаніста, листи, книги, численні
фотознімки, частину яких, унікальних, подарував школі Заслужений журналіст
України Георгій Мокрицький. В “Кімнаті” проводяться екскурсії-бесіди для
відвідувачів, де громадськість має можливість познайомитись з творчістю нашого
видатного земляка. Як данина пам’яті всесвітньо відомому піаністу ХХ століття
Святославу Ріхтеру, в школі проводиться обласний фестиваль “Діти-композитори
Житомирщини”, концерти камерної музики та „Педагоги – дітям ”.
9 квітня 2010 року в залі
музичної школи №2 імені Святослава Ріхтера відбулася презентація книги Алли
Рябцової “Землякам про Святослава Ріхтера”. Ця книга - це коротка розповідь про
всесвітньо відомого піаніста Святослава Теофіловича Ріхтера, уродженця Житомира,
про його життєвий і творчий шлях, зв’язки з Україною. Його називали піаністом номер один ХХ століття.
Ареною його виступів був майже увесь світ. Мистецтво С.Ріхтера порівнювали з
найвидатнішими - Ференцем Лістом,
Антоном Рубінштейном, Сергієм Рахманіновим.
22 березня 2011 року, під час урочистостей з
нагоди відкриття меморіальної дошки Святославу Ріхтеру Кімнату пам'яті
Святослава Ріхтера відвідав Надзвичайний і Повноважний Посол Федеративної
Республіки Німеччина в Україні доктор
Ганс-Юрген Гаймзьот та автор меморіальної
дошки з барельєфом Житомирський скульптор, народний художник України Василь
Фещенко.
Дошку, на червоному граніті якої зроблено
написи українською та німецькою мовами, що тут в 40-50-х роках двадцятого
століття виступав світової слави піаніст, уродженець міста Житомира Святослав
Ріхтер, встановлено на стіні приміщення музичної школи №2, де неодноразово
виступав видатний піаніст ХХ століття.
Вшанування пам’яті піаніста традиційно проходить у Великому
залі Консерваторії в рамках щорічного проекту «Приношення Святославу
Ріхтеру». Так «Фонд Ріхтера» виконує його заповіт привертати
увагу до найцікавіших виконавців.
У січні 1999 р. в Москві на Великій Бронній
вулиці в будинку 2/6 відбулося відкриття Меморіальної квартири Святослава
Ріхтера – відділу Державного музею образотворчих мистецтв імені Пушкіна, музею,
з яким Святослава Теофіловича пов’язувала довга дружба.
Державний музей образотворчих мистецтв ім. А. С.
Пушкіна представляє виставку, присвячену особистості, епосі і творчого оточення
видатного музиканта
Святослава Ріхтера (1915-1997), приурочену до 100-річчя з
дня його народження.
Експозиція у
Відділі особистих колекцій на Волхонці, д. 10, що складається з художнього і
меморіально-документального розділів, включає в себе більше 60 творів живопису
і графіки, рідкісні фотографії, ноти, ніколи раніше не публікувалися архівні
документи.
Виставка
знайомить з художніми інтересами Святослава Ріхтера, які, як і його дарування,
були надзвичайно різноманітні.
«Музика в моєму житті - головне, але вона все ж не вся
моя життя... я істота всеїдна... і не тому що розкидаюся, просто я багато чого
люблю»,
- говорив він.
Вміння бачити
звуки і малювати по пам'яті було властиво Святославу Ріхтеру з раннього
дитинства.
«Якби він не був великим піаністом, то був би
прекрасним художником»,
- відзначав пізніше Роберт Фальк.
На виставці
будуть представлені пастелі Святослава Ріхтера, які він створював будинку,
завжди по пам'яті: «Луна. Китай», «Вночі на візнику», «Несуть аеростат»,
«Сутінки в Скатертном», «Ніночка з Митькой на Ржевському» і багато інших.
Поряд з
музичними вечорами в квартирі маестро влаштовувалися виставки
друзів-художників: Олени Ахвледіані, Дмитра Краснопевцева, Ганни Трояновской,
Роберта Фалька, Василя Шухаева. Деякі роботи Ріхтер набував, багато картини і
малюнки з його колекції - подарунки друзів і великих шанувальників, серед яких
Пабло Пікассо, Оскар Кокошка, Ренато Гуттузо та інші. «Битва вершника з биком»
і «Голуб миру» Пабло Пікассо, портрети Ріхтера роботи Оскара Кокошки,
Василя
Шухаева, Роберта Фалька, «Жартівливий малюнок» Ренато Гуттузо, натюрморти
Дмитра Краснопевцева, пейзажі Анни Трояновской із зібрання маестро
зіставляються в експозиції з рідкісними фотографіями гастролей і дружнього
спілкування.
Окреме місце
в документальній частині виставки займає експозиція рукописів і рідкісних
видань музичних творів з колекції Святослава Ріхтера. Тут представлені ноти
творів, написаних спеціально для піаніста Сергієм Прокоф'євим (Соната для
фортепіано № 9) і Бенджаміном Бриттеном (Каденція до концерту № 22 Моцарта), а
також видання з авторськими автографами Аарона Копленда, Артура Оннегера, Генріха
Нейгауза.
Ім'я
Святослава Ріхтера тісним чином пов'язано з ДМОМ їм. А. С. Пушкіна. У 1981 році
з ініціативи Ірини Антонової та Святослава Ріхтера був заснований Міжнародний
музичний фестиваль «Грудневі вечори», який з 1998 року носить ім'я музиканта.
Ріхтер зізнавався:
«Тепер у мене в Москві є другий будинок і свій місяць
- грудень».
Виставка
проходить з 18 лютого по 5 квітня і
супроводжується показом мультимедійного фільму про Святослава Ріхтера.
Здається
Ріхтер – космічне явище, послане людству, щоб подарувати надію, вказати шлях до
істини, - так охарактеризувала феномен одного з найвідоміших віртуозів ХХ ст.
професор Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, доктор
мистецтвознавства Кіра Шамаєва.
Світло і
добро… Хіба не цього нам не вистачає зараз, хіба не слід нам дякувати людям,
які прожили дуже важке життя, однак не тільки зуміли зберегти в собі
божественний дар натхнення, але й щедро віддавати його тим, хто хотів і вмів
розчути високе у повсякденній метушні.
Коментарі
Дописати коментар